Притчі про любов, сім"ю, сімейне щастя та інші(велика підбірка)

При́тча — це повчальна розповідь з історії чи навколишнього життя. В даній підбірці є: Притча про любов, що годує сім’ю, Притча «Про щасливу сім



Притча про любов, що годує сім’ю

     

Жила собі звичайна селянська сім"я. Чоловік і жінка. І жили вони з того, що вирощували яблука у своєму саду, а восени продавали їх.

Та сталося одного року, що селянин, занедужавши, не зібрав урожаю. Чимало яблук зігнило. Що ж робити? Якщо не продати врожаю, то сім?я не виживе.

Християнин зібрав усі гнилі яблука і поїхав на ринок продавати те, що є. благословила його жінка і сказала, що все буде добре. Так селянин і поїхав.

І от дорогою стрівся йому купець. Бачить той, що селянин їде дорогою на ринок, а його віз повний гнилих яблук. Поглянув купець і каже:

- Що ж це ти, дурню, робиш? Везеш на ринок гнилі яблука, коли в тебе їх ніхто не купить!

- Знаю, купче, знаю, - відказує селянин. – Але що маю робити, продавати треба, бо ж погинемо ми з жінкою.

- Еге ж, дістанеш ти від жінки, коли ні з чим повернешся з ринку. З’їсть  тебе живцем!

- О купче, про це ти не хвилюйся. Жінка золота у мене. Вона душі в мені не чує.

- А отакого, чоловіче, не буває! – відповідає купець.

- Та ще й як буває! Золота в мене жінка!

Тоді купець запропонував побитися об заклад:

- Ну що ж, чоловіче, посперечаймося! Зараз ми повернемося до тебе додому і скажемо, що яблука гнилі, ніхто їх в тебе не купив і жити вам не буде за що. Якщо жінка у тебе справді така, як ти кажеш, то ти виграв – віддам я тобі он той кошіль з золотом. А якщо би брешеш і жінка зчинить тобі бучу, то я виграв, і заберу твого коня з возом? Згода?

- Згода!

І от повернулися вони до селянина додому. Він з порога в розпачі й каже жінці:

- Лихо, жінко! Не зміг я продати яблука! Горе нам узимку буде!

- Що ти, любий. Про що ти кажеш? Вернувсь, і то добре. Та ще гостя привів. Заходьте, зараз умитися вам дам і стіл застелю. Відпочинете і пообідаєте.

І от сіли вони за стіл, а жінка селянина за ним доглядає і аж сяє від радости. Купець же тільки й повертає розмову на проданий врожай і як ця сім?я всю зиму жити буде. А жінка селянина йому постійно відповідає:

- Та налагодиться якось усе, проживемо! Тепер головне, щоб чоловікові і гостю добре було.

Довго вони так сиділи. Врешті-решт купець зрозумів, що програв спір. Витяг він свій кошіль і каже:

- Так, чоловіче, немало бачив я на цьому світі, але такої золотої жінки, як у тебе, не бачив. Правду ти казав. От твої гроші і живіть щасливо!

 

Притча «Про щасливу сім'ю»

 

До мудреця прийшов за порадою молодий чоловік.

- Скажи, в чому секрет твого знання? Ти щасливий. Тебе поважають, до тебе йдуть люди, щоб навчитися робити своє життя кращим. Я багато вчуся. А на мене сиплються неприємності.

У відповідь мудрець посміхнувся і покликав свою дружину: Через пару хвилин зайшла гарна жінка. Очі її сяяли.

І тоді мудрець попросив:

- Кохана, у нас сьогодні гість. Іди, постав тісто для пирогів.

Жінка пішла на кухню.

Незабаром вона повернулася в кімнату і звернулася до чоловіка:

- Тісто готове, коханий чоловік мій.

На що мудрець сказав:

- А тепер додай в тісто горіхи, сухофрукти та мед.

Дружина запитала:

- Ті, що я залишала для пирога на річницю нашого весілля?

- Ті самі, - відповів мудрець. І жінка беззаперечно погодилася.

Незабаром вона принесла тацю з ароматним пирогом.

Але мудрець не поспішав пригощати гостя, він сказав:

- Люба, я бачу, як ти старалася, але віднеси цей пиріг жебракам.
Жінка посміхнулася. І вийшла з кімнати.

Здивований гість вигукнув: 

- Шкода пирога!

На що мудрець сказав:

- Ти питав, як стати мудрим? Попроси свою дружину спекти пиріг.

Додому він летів як на крилах. Там його чекало розчарування. Його молода дружина базікала з подругами.

Але чоловік вирішив виконати пораду мудреця:

- Люба моя, - почав він ласкаво, - я хочу, щоб ти зробила тісто.

Дружина невдоволено заявила:

- Я зайнята. Вдома є їжа.

Але чоловік не вгамовувався.

З бурчанням жінка проводила подруг і відправилася готувати.

Незабаром вона повернулася і сказала:

- Тісто готове, але я вирішила зробити печиво, а не пиріг.

Через годину дружина винесла блюдо печива.

І тоді набравши в груди більше повітря, чоловік випалив:

- Люба, я ціную твою працю, але ти б не могла віднести це печиво і віддати убогим?

- Ще чого! - Вигукнула дружина! - Знайшовся такий турботливий! Тільки продукти переводити!

Кожен день вона пиляла його, згадуючи про цей випадок. Тоді він побіг у будинок мудреця.

- Ти обдурив мене! Я слідував пораді. Стало гірше.  В будинку стало нестерпно.

Мудрець посадив гостя і сказав:

- Ти питав мене, як я став таким мудрим і успішним. Тепер ти бачиш, що моя кохана дружина - джерело щастя. Ти більше часу витрачаєш на лайку і боротьбу з коханою жінкою, ніж на навчання. Є тут мудрість?

- Мені кинути дружину і знайти іншу? - Запитав молодий чоловік.

Мудрець насупився:

- Ти шукаєш легкий спосіб. Це невірно. Тобі і твоїй дружині потрібно вчитися поважати і любити один одного. Іди додому і Зроби свою дружину щасливою. А до цього про книжки і не думай.

- Я і так все для неї роблю, - не вгавав хлопець.

- А чи щаслива вона? - Запитав мудрець.

Ви вибрали один одного, щоб навчитися любити. А замість цього ти читаєш книги, і забув піклуватися про дружину, а вона обговорює тебе з подругами.

Засмучений і розчарований пішов чоловік додому.

По дорозі йому зустрівся торговець виноградом. Чоловіка осяяло: такий виноград він носив дружині, коли вони познайомилися. Дружина так любила його. А він не пам'ятав, коли востаннє пригощав її. Чоловік купив трохи винограду.

Але порадувати дружину він так і не зміг: вона спала. На її обличчі були сліди сліз.

Він вирішив не будити її. Поставив на столик чашу з виноградом.

Прокинувся він від ніжних поцілунків. Дружина обіймала його.

Далі повсякденні турботи захопили їх обох.

Тепер вони вчилися бути уважними один до одного. Чоловік не торкався до книг. Він пам'ятав, що потрібно відновити мир будинку. Дружина теж змінилася: стала доглядати за собою, була ласкава і ніжна і не засиджувалася у подруг.

Через якийсь час в будинок до них хтось постукав.

Господар відкрив двері. Перед ним стояв хлопець. Очі були сумні, плечі сгорблен. Під пахвою він тримав книги.

- Допоможи мені, мудра людина, - попросив він, - один направив мене до тебе. Він сказав, ти знаєш, як бути щасливим. Я вивчаю праці великих мудреців. Життя моя не міняється. А дружина стає все зліше.

Вислухавши хлопця, господар будинку посміхнувся:

- Проходь, бажаний гість. Моя дружина якраз зібралася готувати вечерю.

ПРИТЧА - Про любов подружню

 

На краю поля стояли Любов і Розлука і милувалися молодою парою.
Розлука говорить Любові:
- Споримо, я їх розлучу?
- Любов відповідає:
- Стривай, дай я зроблю до них всього один підхід, а потім ти можеш
підходити до них стільки, скільки захочеш - і тоді ми побачимо, чи
зможеш ти їх розлучити.
Розлука погодилася.
Любов підійшла до молодої пари, доторкнулась до них, заглянула в їхні очі
і побачила, як між ними пробігла іскра...
Любов відійшла і каже:
- Тепер твоя черга.
Розлука відповіла:
- Ні, зараз я нічого не можу зробити - зараз їх серця наповнені любов'ю. Я
прийду до них пізніше.
Минув час. Розлука заглянула в будинок і побачила молоду матір з
немовлям, батька. Розлука сподівалася, що любов вже пройшла і тому з
надією переступила поріг їхнього будинку. Але, заглянувши в їхні очі, вона
побачила Подяку.
Розлука повернулась і сказала:
- Я прийду до них пізніше.
Минув час, Розлука знову з'явилася до них - у будинку шуміли діти, з
роботи прийшов втомлений чоловік, мати заспокоювала дітей. Розлука
сподівалася, що вже тепер-то вона точно зможе їх розлучити - адже за
цей час і Любов і Подяка вже давно повинні були вивітритися з їх
сердець. Але, заглянувши в їхні очі, вона побачила Повагу і Розуміння.
- Я загляну пізніше, - сказала Розлука.
Минув час. Знову прийшла в їхній дім Розлука. Дивиться вона - діти вже
дорослі, сивий батько пояснює щось своїм дітям, дружина щось готує на
кухні. Глянула в їхні очі і розчаровано зітхнула: вона побачила в них
Довіру.
- Я прийду пізніше, - сказала Розлука і вийшла.
Минув ще час. Заглядає знову Розлука в будинок, дивиться, а там бігають
онуки, біля каміна сидить, похнюпившись, старенька жінка.
Розлука дивиться і думає про себе:
- Ну от, схоже, мій час настав. Хотіла вона було зазирнути старенькій в
очі, але та встала і вийшла з дому. Розлука пішла за нею. Незабаром
прийшла старенька на цвинтар і сіла біля могили. Це була могила її
чоловіка.
- Схоже, я запізнилася, - подумала Розлука, - час зробив за мене мою
роботу.
І Розлука заглянула в заплакані очі старенької. А в них вона побачила
Пам'ять - Пам'ять про Любов, Подяку, Повагу, Розуміння і Довіру ...

Від щирого серця бажаю і вам, щоб у вашім серці жила Пам'ять про Любов, Подяку, Повагу, Розуміння і Довіру ...

Притча: Чому Любов сліпа?

 

Напевно, кожен з нас не раз чув, що Любов - сліпа. Та не кожен знає - чому саме так говорять... Отже...

Одного разу зібралися в одному куточку світу всі людські почуття і якості. Коли НУДЬГА позіхнула вже втретє, БОЖЕВІЛЛЯ запропонувало: "А давайте грати в хованки!" ІНТРИГА підвела брову - "Хованки? А що це за гра???" БОЖЕВІЛЛЯ пояснило, що один з них, наприклад - воно, водить, тобто закриває очі і рахує до мільйона, у той час, як інші ховаються. Той, кого знайдуть останнім, буде водити наступного разу і т. д. ЕНТУЗІАЗМ затанцював з ЕЙФОРІЄЮ, РАДІСТЬ так стрибала, що переконала СУМНІВ ... АПАТІЯ, яку ніколи нічого не цікавило, відмовилася брати участь у грі. ПРАВДА не схотіла ховатися - її й так в кінці-кінців завжди находять. ГОРДІСТЬ сказала, що це - абсолютно безглузда гра (її ніколи нічого окрім себе самої не цікавило), а БОЯГУЗТВУ дуже не хотілося ризикувати ...
- Раз, два, три ... - Почало БОЖЕВІЛЛЯ.

Першою сховалася ЛІНЬ, вона сховалася за найближчим каменем на дорозі.

ВІРА піднялася у небеса, а ЗАЗДРІСТЬ сховалася в тіні ТРІУМФУ, який власними силами умудрився піднятися на вершину найвищого дерева.
ШЛЯХЕТНІСТЬ дуже довго не могло сховатися, так-як кожне місце, яке вона знаходила, здавалося ідеальним для його друзів: кришталево чисте озеро - для КРАСИ, ущелина дерева - для СТРАХУ, крило метелика - для ХТИВОСТІ, подих вітру - для СВОБОДИ...
Нарешті воно замаскувалося в промінці сонця.
ЕГОЇЗМ же, навпаки, знайшов тільки для себе тепле і затишне містечко.
БРЕХНЯ сховалася на глибині океану (насправді вона сховалася у веселці)...
ПРИСТРАСТЬ і БАЖАННЯ зачаїлися в жерлі вулкана... ЗАБУДЬКУВАТІСТЬ... Навіть не пам'ятаю, де вона сховалася... Та це й не важливо.
Коли божевілля долічило до 999999, ЛЮБОВ все ще шукала, де б їй сховатися, але все вже було зайнято. І раптом вона побачила чудовий трояндовий кущ і вирішила сховатися серед його кольорів.
- Мільйон! - Долічило БОЖЕВІЛЛЯ, і почало шукати.

Першу воно, звичайно ж, знайшло ЛІНЬ. Потім почуло, як ВІРА сперечається з Богом, а про ПРИСТРАСТЬ і БАЖАННЯ воно дізналося по тому, як тремтить вулкан. Потім божевілля побачило ЗАЗДРІСТЬ, і здогадалося, де ховається ТРІУМФ. ЕГОЇЗМ і шукати не треба було, тому що місцем, в якому він сховався, виявився вулик бджіл, які вирішили вигнати непрошеного гостя. У пошуках БОЖЕВІЛЛЯ підійшло напитися до струмка і побачило КРАСУ.СУМНІВ сидів біля паркану, вирішуючи, з якого боку йому ховатися.
Отже, майже всі були знайдені: ТАЛАНТ - у свіжій і соковитій траві, ПЕЧАЛЬ - в темній печері, БРЕХНЯ - у веселці (якщо чесно, то вона ховалася на дні океану)...
Ось тільки одну ЛЮБОВ ніяк не могли знайти... БОЖЕВІЛЛЯ шукало за кожним деревом, в кожному струмочку, на вершині кожної гори і, нарешті, воно вирішило подивитися в трояндових кущах. Коли воно розгортало гілки, раптом почуло крик нестерпного болю - виявилося, що гострі шипи троянд поранили ЛЮБОВІ очі. БОЖЕВІЛЛЯ не знало, що робити, почало вибачатися, плакало, благало, просило вибачення ... І в спокутування своєї провини пообіцяло ЛЮБОВІ стати їй поводирем.
І ось з тих пір, коли почуття на Землі в перший і останній раз грали в хованки, ЛЮБОВ сліпа і БОЖЕВІЛЛЯ водить її за руку ...





                          

Притча про любов

 

Притча про любов


Притча про любов







Создан 09 апр 2015